Зміст:
1. Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
2. Класифікація інтерв'ю ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
· Види інтерв'ю за ступенем стандартизації
· Види інтерв'ю за характером одержуваної інформації
· Види інтерв'ю стосовно опитуваного до розмови
3. Підготовка до інтерв'ю ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6
· Загальна підготовка
· Конкретна підготовка до інтерв'ю
· Вивчення предмета інтерв'ю і співрозмовника
· Попереднє обмірковування ходу бесіди, складання питань
· Вибір місця і часу інтерв'ю
· Психологічна підготовка
· Питання в інтерв'ю
4. Проведення інтерв'ю ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 17
· Початкова стадія інтерв'ю
· Створення уявлення про цілі та завдання інтерв'ю
· Створення уявлення про роль інтерв'юйованого
· Розгортання бесіди
5. Висновок інтерв'ю ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 22
6. Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 22
Введення
У журналістиці відомі три групи методів збору інформації - вивчення документів, спостереження, опитування. Слово інтерв'ю два значення: метод і жанр. Тим часом отримання відомостей за допомогою інтерв'ю може не ставити за мету створення твору певного жанру. Будь-яка розмова передбачає обмін думками, положення співрозмовників при цьому рівнозначно. Інтерв'ю ж - це не обмін думками, а отримання інформації від однієї особи - опитуваного. На відміну від бесіди, ролі учасників інтерв'ю зовсім різні: опитуваний виступає як об'єкт дослідження, іншого - як суб'єкт. Отже, - журналіст націлений на отримання інформації, тому обмін думками в інтерв'ю найчастіше неприпустимий. Інтерв'ю іноді оголошують ненадійним інструментом зважаючи подвійний суб'єктивності одержуваних відомостей: суб'єктивності їх джерела та суб'єктивності сприймає їх інтерв'юера.
Класифікація інтерв'ю
Види інтерв'ю в журналістікеке можна розглядати з різних заснування в залежності від типу наступного матеріалу. Нижче які наведено одна з класифікацій (північно-американська модель):
1. типу орг. Інтерв'ю (прес-конференції, випадкове, за домовленістю)
2. предмета обговорення (злочин, політика, події)
3. типу співрозмовника (добре відомі, зірки, непомітні, очевидці подій)
4. Соц. положення співрозмовника (з вищих верств, рівні журналістові, з нижчих шарів)
5. Від способу спілкування (обличчям до обличчя, по телефону)
Российкие автори виділяють наступні види інтерв'ю:
1. протокольне інтерв'ю; мета - отримання оф. Роз'яснень з питань внутрішньої і зовнішньої політікінтервью
2. Інформаційне інтерв'ю; мета - отримання відомостей від компетентної особи по злободенних питань. За стилем наближається до звичайного побутового розмови. Відповіді співрозмовника не є оф. Заявленіямінтервью
3. Інтерв'ю-портрет: мета - розкриття особистості співрозмовника.
4. Інтерв'ю - дискусія: мета - виявлення різних точок зору і по можливості різних шляхів вирішення проблеми.
5. Інтерв'ю - анкета: мета - з'ясування думки різних людей по одному і тому ж питання.
Так само інтерв'ю виділяються і залежно від того, які вимоги до поведінки журналіста пред'являються:
- За ступенем стандартизації інтерв'ю
- За характером одержуваної інформації
- По відношенню інтерв'юйованого до інтерв'ю
Види інтерв'ю за ступенем стандартизації
1. Строго стандартизоване.
Заздалегідь складаються питання, яких журналіст суворо дотримується, не відступаючи ні від їх формулювання, ні від порядку постановкінтервью У такому випадку питання направлятися можуть до співрозмовника заздалегідь, щоб він зміг підготуватися до зустрічі.
2. Полустандартізованное.
Так само наперед складається список питань. Однак у ході інтерв'ю журналіст може перефразувати питання, міняти їх місцями, задавати додаткові запитання, пристосовуватися до індивідуальності опитуваного, тобто заглиблюватися в область особливих його інтересів.
3. Чи не стандартизоване або вільне.
Воно не передбачає ні заздалегідь складеного жорсткого списку питань, ані суворого порядку проходження тем. Журналіст просто намічає, які дані йому потрібні, намагається здійснити план. Цей вид інтерв'ю надає ініціативу журналісту, дає мах. Можливості для отримання незапланованої інф-ії, розробки несподівано відкрилися тем і проблем.
4. Змішаний вид інтерв'ю.
Почавшись інтерв'ю першого або другого виду, воно переростає у вільний, внаслідок непередбачуваної ситуації: відсутність факту, що підтверджує гіпотезу журналіста.
Види інтерв'ю за характером одержуваної інформації
1. Інтерв'ю для отримання чисто фактичних відомостей.
Тут особистість співрозмовника важлива журналісту тільки з точки зору легкості спілкування з ним: компетентний чи, охоче чи надає інф-ію, як розуміє питання, наскільки логічно і ясно відповідає.
2. Інтерв'ю для з'ясування фактів і думок співрозмовника про іншу людину або проблемі.
Тут важлива оцінка думок: що вона відображає - особисту позицію або він виступає як член групи.
3 Інтерв'ю для отримання уявлення про особистості опитуваного.
Воно відрізняється особливою важливістю психологічної атмосфери бесіди. Від журналіста потрібна увага не стільки до фактичним змістом словесних висловлювань опитуваного, які будуть містити факти, думки, оцінки, скільки до його лічностінтервью
Види інтерв'ю стосовно опитуваного до розмови
1. Інтерв'ю з опитуваним, охоче співпрацюють з журналістом.
2. Інтерв'ю з байдужим співрозмовником (говорить не дуже охоче, але інепротів). Така людина не відмовляється зустрітися з жур-му, але і не допомагає йому під час інтерв'ю.
3. Інтерв'ю з опірним співрозмовником.
Для інтерв'ю, що розглядаються з точки зору ставлення, з боку інтерв'юйованого, важливо встановити причину, за якою співрозмовник веде себе тим чи іншим чином, основа, на якій склалося позитивне, байдуже або негативне ставлення до інтерв'ю. Уміння інтерв'юера проявляється в тому, чи здатний він послабити мотиви, що перешкоджають успіху інтерв'ю, і підсилити сприятливі. Але в той же час в інтерв'ю з балакучим співрозмовником іноді буває складно не розговорити його, а утримати в рамках цікавить журналіста теми.
Підготовка до інтерв'ю
Підготовка до інтерв'ю - обов'язковий елемент інтерв'ювання незалежно від типу бесіди, її змісту та продолжітельностінтервью Підготовка полягає в наступних нерозривно пов'язаних і невіддільних на практиці типах роботи:
- Загальна підготовка
- Конкретна підготовка
- Психологічна підготовка
Загальна підготовка
Вона складається із загальної ідеологічної та інтелектуальної підготовки журналіста, загально професійної, в тому числі з поглибленого вивчення якійсь певній галузі знань і спеціалізації журналіста (діяльності). Інтерв'ю - це питальний метод пошуку знань Правильна постановка питань потребує, перш за все, істинності їх передумов, а це в першу чергу забезпечується вихідними позиціями автора, його світоглядом. У всякому інтерв'ю відбувається процес сприйняття і оцінки співрозмовниками один одного. Психологи встановили, що сприймає суб'єкт робить висновки про пізнаванності особистості на підставі власного досвіду, наявних знань, ось чому інтелектуальний розвиток інтерв'юера, накопичення ним різнобічних знань в самих різних областях людської культури - професійна вимога.
Інтерв'ю - це один з найважливіших моментів жур-кою деятельностінтервью, і тому цілком природно, що підготовкою до нього можна розглядати спеціальні знання, навички, уміння. Досить актуальні для журналіста знання аудиторії: її структура, інтереси, потреби, інформаційний рівень. Установкінтервью Стереотипи. При цьому особливо важливо мати чітке уявлення про «свою» аудіторіінтервью Її узагальнений образ нерідко присутній у свідомості журналіста в інтерв'ю. Нарешті особливе питання представляє спеціалізація журналіста. Чи потрібна спеціалізація інтерв'юеру, вдосконалення знань в якійсь областінтервью ... На це питання немає однозначної відповіді. Одні журналісти кажуть, що «Не завжди. Іноді ми розмовляємо з людьми в кадрі не для отримання інф-ії, а для передачі настрою. Хто така людина на вулиці? Може бути, спортсмен, інженер, мер Венеціінтервью Це економіка чи політика? Як тут говорити про спеціалізацію - це журналістська робота. Але більшість жур-ів, опитаних з проблем інтерв'ю, висловилися за необхідність спеціалізації, з причин такого роду: вище протиставлялося інтерв'ю для отримання інф-ії і для передачі настрою (останнє теж можна віднести до отримання інф-ії, тільки про настрій), тому суть цього зауваження зводиться до того. Що журналіст може не мати спец. Знання, що необхідно в тій чи іншій сітуаціінтервью Такі випадки рідкісні, тому. Коли журналіста цікавить не спеціальність, а психологія співрозмовника, необхідно знання тих життєвих умов, які цю психологію створюють. Мені здається, що журналісту, в порівнянні з фахівцем, потрібні знання іншої якості, більш широкі, на підставі яких він би міг помітити зміни, поява нового, тенденцію розвитку відбуваються в даній області, розуміти психологію працюючих у ній людей, але в той же час, журналіста не повинні називати дилетантом. Тобто танцював галопом по європах.
Конкретна підготовка до інтерв'ю
Конкретна підготовка до інтерв'ю складається з таких моментів:
- Визначення мети інтерв'ю і характеру необхідних відомостей
- Вивчення предмета інтерв'ю і співрозмовника
- Попереднє обмірковування ходу бесіди, складання питань
- Домовленість про зустрічі, місце, час інтерв'ю
1. Інтерв'ю в жур-ці може використовуватися для отримання будь-яких відомостей - як фактичних, аж до довідкових, так і суб'єктивних фактів свідомості людини - думок. Всякого роду оцінок.
Вирішуючи питання про вибір методу, слід подумати про те, які відомості потрібні. Як їх можна здобути, чи є в даному випадку інтерв'ю найбільш швидким і, головне, надійним способом їх отримання. Шумилова стверджує (і я з нею згодна), що стадія визначення мети (в залежності від проблеми, теми, жанру і ряду інших характеристик) присутня завжди, але вона може приходити згорнуто, і тут від інтерв'юера потрібно ще більш гостра інтуїція, проникливість, щоб визначити, які дані йому потрібні, як побудувати бесіду, в якому напрямку керувати нею.
Вивчення предмета інтерв'ю і співрозмовника
Як вже говорилося, журналіст повинен бути людиною ерудованою, мати розвиненими інтелектуальними знаннями в тій області, в якій він спеціалізується, проте це не звільняє його від необхідності кожного разу вивчати той предмет, з приводу якого він збирається розмовляти. Чим більше журналіст буде знати про предмет інтерв'ю, тим більше він отримає в самому інтерв'ю, не тільки тому, що знання дозволять йому проникнути всередину проблеми, але й тому, що і сам він буде відчувати себе впевненіше і співрозмовник поставиться до нього з великою повагою і серйозністю. Журналіст повинен знати свій предмет, а не намагатися справити враження, що він знає.
Характер вивчення предмета при підготовці до інтерв'ю залежить, звичайно, від його цілей. Під час опитування жур-ів ставилося запитання, чи читають вони матеріали своїх колег, написані на ту ж тему або про ту саму людину, до проведення бесіди. Думки розділилися. Одні говорили, що це робити потрібно, щоб не витрачай часу на те, що вже відомо, і не ставити дурних питань. Так само необхідно читати матеріал про людину, майбутньому співрозмовника, оскільки це допомагає журналісту викликати інтерв'юйованого на розмову. Інші журналісти ставляться до читання інших матеріалів обережно, пояснюючи тим, що журналіст як актор перед виступом: прийшов подивитися виставу, в якій збирається грати, тому актор боїться, що подивившись чужу гру він мимоволі стане наслідувати чи виникне бажання перевершити суперника. У всякому разі негативно вплине на природність гри. Але на мій погляд, читати варто, тому що є ризик повторення питань, які стали банальними стосовно цієї теми, даного співрозмовника, трафаретного повторення бесіди і при цьому стоїть, переглядаючи матеріали, зберігати самостійність поглядів. Разом з вивченням теми і предмету розмови журналіст прагне з'ясувати все, що можливо, про майбутнє співрозмовника:
- Його погляди, позицію, займану ним з проблем бесіди
- Факти його біографії
- Його особисті якості. Звички, особливості характеру, які можуть вплинути на хід бесіди
Таким чином, журналісту важливо знати не тільки індивідуальну психологію майбутнього співрозмовника, але й психологію соціальну, психологію тієї групи, до якої він належить, тих цінностей, які нею розділяються, того типу поведінки, які нею приймаються за належне.
Попереднє обмірковування ходу бесіди, складання питань
Вже в ході вивчення матеріалу у журналіста складається план майбутньої розмови. Яким він буде - з заздалегідь сформульованими, чітко продуманими питаннями або тільки у вигляді схеми, начерку тих головних проблем, які можна вирішити, залежить, по-перше, від цілей інтерв'ю, від смаків та звичок самого журналіста. Іноді наявність суворого списку питань обов'язково. Наприклад, коли журналіст йде до офіційної особи розмовляти з якоїсь чітко визначеною програмою. Заздалегідь підготовлені питання потрібно мати і для розмови по телефону, а так само, якщо вона проходить в умовах обмеженого временінтервью. Таким чином, якщо журналіст не становить питань, він продумує хід бесіди, подумки вибудовує її план. У нього повинні бути заготовлені:
1. робоча гіпотеза, тобто уявлення про проблему, її розвитку, її місце в досліджуваному питанні, або, якщо мова йде про інтерв'ю-портреті, про головні риси героя і так далі. Робоча гіпотеза - це по суті обдумування конкретних цілей інтерв'ю на новому рівні, тобто конкретизувати мету, озброївшись ретельним вивченням предмет, майбутнього співрозмовника.
2. Драматургічний стрижень бесіди. Це той центральний елемент бесіди, який повинен об'єднати інтереси журналіста і інтерв'юйованого. Він дозволяє розговорити співрозмовника, змушує його висловитися серйозно, не стереотипно, захоплено. Часто таким стрижень виступає зіткнення ідей, момент діскуссіінтервью Який змушує співрозмовника заперечувати, доводити, розкриватися в суперечці.
Вибір місця і часу інтерв'ю
Готуючись до інтерв'ю, журналіст повинен подбати про те, щоб обстановка була психологічно сприятлива. Інтерв'юер повинен вибрати місце зустрічі обдумано, вирішити питання про присутність сторонніх. Місце зустрічі перш за все повинно бути зручно интервьюируемому. Якщо мова йде про тривалу бесіді, в якій журналіста буде цікавити головним чином особистість співрозмовника, добре домовитися про зустрічі у нього вдома. У звичній обстановці, як відомо, людина відчуває себе природніше.
1. Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
2. Класифікація інтерв'ю ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3
· Види інтерв'ю за ступенем стандартизації
· Види інтерв'ю за характером одержуваної інформації
· Види інтерв'ю стосовно опитуваного до розмови
3. Підготовка до інтерв'ю ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6
· Загальна підготовка
· Конкретна підготовка до інтерв'ю
· Вивчення предмета інтерв'ю і співрозмовника
· Попереднє обмірковування ходу бесіди, складання питань
· Вибір місця і часу інтерв'ю
· Психологічна підготовка
· Питання в інтерв'ю
4. Проведення інтерв'ю ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 17
· Початкова стадія інтерв'ю
· Створення уявлення про цілі та завдання інтерв'ю
· Створення уявлення про роль інтерв'юйованого
· Розгортання бесіди
5. Висновок інтерв'ю ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 22
6. Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 22
Введення
У журналістиці відомі три групи методів збору інформації - вивчення документів, спостереження, опитування. Слово інтерв'ю два значення: метод і жанр. Тим часом отримання відомостей за допомогою інтерв'ю може не ставити за мету створення твору певного жанру. Будь-яка розмова передбачає обмін думками, положення співрозмовників при цьому рівнозначно. Інтерв'ю ж - це не обмін думками, а отримання інформації від однієї особи - опитуваного. На відміну від бесіди, ролі учасників інтерв'ю зовсім різні: опитуваний виступає як об'єкт дослідження, іншого - як суб'єкт. Отже, - журналіст націлений на отримання інформації, тому обмін думками в інтерв'ю найчастіше неприпустимий. Інтерв'ю іноді оголошують ненадійним інструментом зважаючи подвійний суб'єктивності одержуваних відомостей: суб'єктивності їх джерела та суб'єктивності сприймає їх інтерв'юера.
Класифікація інтерв'ю
Види інтерв'ю в журналістікеке можна розглядати з різних заснування в залежності від типу наступного матеріалу. Нижче які наведено одна з класифікацій (північно-американська модель):
1. типу орг. Інтерв'ю (прес-конференції, випадкове, за домовленістю)
2. предмета обговорення (злочин, політика, події)
3. типу співрозмовника (добре відомі, зірки, непомітні, очевидці подій)
4. Соц. положення співрозмовника (з вищих верств, рівні журналістові, з нижчих шарів)
5. Від способу спілкування (обличчям до обличчя, по телефону)
Российкие автори виділяють наступні види інтерв'ю:
1. протокольне інтерв'ю; мета - отримання оф. Роз'яснень з питань внутрішньої і зовнішньої політікінтервью
2. Інформаційне інтерв'ю; мета - отримання відомостей від компетентної особи по злободенних питань. За стилем наближається до звичайного побутового розмови. Відповіді співрозмовника не є оф. Заявленіямінтервью
3. Інтерв'ю-портрет: мета - розкриття особистості співрозмовника.
4. Інтерв'ю - дискусія: мета - виявлення різних точок зору і по можливості різних шляхів вирішення проблеми.
5. Інтерв'ю - анкета: мета - з'ясування думки різних людей по одному і тому ж питання.
Так само інтерв'ю виділяються і залежно від того, які вимоги до поведінки журналіста пред'являються:
- За ступенем стандартизації інтерв'ю
- За характером одержуваної інформації
- По відношенню інтерв'юйованого до інтерв'ю
Види інтерв'ю за ступенем стандартизації
1. Строго стандартизоване.
Заздалегідь складаються питання, яких журналіст суворо дотримується, не відступаючи ні від їх формулювання, ні від порядку постановкінтервью У такому випадку питання направлятися можуть до співрозмовника заздалегідь, щоб він зміг підготуватися до зустрічі.
2. Полустандартізованное.
Так само наперед складається список питань. Однак у ході інтерв'ю журналіст може перефразувати питання, міняти їх місцями, задавати додаткові запитання, пристосовуватися до індивідуальності опитуваного, тобто заглиблюватися в область особливих його інтересів.
3. Чи не стандартизоване або вільне.
Воно не передбачає ні заздалегідь складеного жорсткого списку питань, ані суворого порядку проходження тем. Журналіст просто намічає, які дані йому потрібні, намагається здійснити план. Цей вид інтерв'ю надає ініціативу журналісту, дає мах. Можливості для отримання незапланованої інф-ії, розробки несподівано відкрилися тем і проблем.
4. Змішаний вид інтерв'ю.
Почавшись інтерв'ю першого або другого виду, воно переростає у вільний, внаслідок непередбачуваної ситуації: відсутність факту, що підтверджує гіпотезу журналіста.
Види інтерв'ю за характером одержуваної інформації
1. Інтерв'ю для отримання чисто фактичних відомостей.
Тут особистість співрозмовника важлива журналісту тільки з точки зору легкості спілкування з ним: компетентний чи, охоче чи надає інф-ію, як розуміє питання, наскільки логічно і ясно відповідає.
2. Інтерв'ю для з'ясування фактів і думок співрозмовника про іншу людину або проблемі.
Тут важлива оцінка думок: що вона відображає - особисту позицію або він виступає як член групи.
3 Інтерв'ю для отримання уявлення про особистості опитуваного.
Воно відрізняється особливою важливістю психологічної атмосфери бесіди. Від журналіста потрібна увага не стільки до фактичним змістом словесних висловлювань опитуваного, які будуть містити факти, думки, оцінки, скільки до його лічностінтервью
Види інтерв'ю стосовно опитуваного до розмови
1. Інтерв'ю з опитуваним, охоче співпрацюють з журналістом.
2. Інтерв'ю з байдужим співрозмовником (говорить не дуже охоче, але інепротів). Така людина не відмовляється зустрітися з жур-му, але і не допомагає йому під час інтерв'ю.
3. Інтерв'ю з опірним співрозмовником.
Для інтерв'ю, що розглядаються з точки зору ставлення, з боку інтерв'юйованого, важливо встановити причину, за якою співрозмовник веде себе тим чи іншим чином, основа, на якій склалося позитивне, байдуже або негативне ставлення до інтерв'ю. Уміння інтерв'юера проявляється в тому, чи здатний він послабити мотиви, що перешкоджають успіху інтерв'ю, і підсилити сприятливі. Але в той же час в інтерв'ю з балакучим співрозмовником іноді буває складно не розговорити його, а утримати в рамках цікавить журналіста теми.
Підготовка до інтерв'ю
Підготовка до інтерв'ю - обов'язковий елемент інтерв'ювання незалежно від типу бесіди, її змісту та продолжітельностінтервью Підготовка полягає в наступних нерозривно пов'язаних і невіддільних на практиці типах роботи:
- Загальна підготовка
- Конкретна підготовка
- Психологічна підготовка
Загальна підготовка
Вона складається із загальної ідеологічної та інтелектуальної підготовки журналіста, загально професійної, в тому числі з поглибленого вивчення якійсь певній галузі знань і спеціалізації журналіста (діяльності). Інтерв'ю - це питальний метод пошуку знань Правильна постановка питань потребує, перш за все, істинності їх передумов, а це в першу чергу забезпечується вихідними позиціями автора, його світоглядом. У всякому інтерв'ю відбувається процес сприйняття і оцінки співрозмовниками один одного. Психологи встановили, що сприймає суб'єкт робить висновки про пізнаванності особистості на підставі власного досвіду, наявних знань, ось чому інтелектуальний розвиток інтерв'юера, накопичення ним різнобічних знань в самих різних областях людської культури - професійна вимога.
Інтерв'ю - це один з найважливіших моментів жур-кою деятельностінтервью, і тому цілком природно, що підготовкою до нього можна розглядати спеціальні знання, навички, уміння. Досить актуальні для журналіста знання аудиторії: її структура, інтереси, потреби, інформаційний рівень. Установкінтервью Стереотипи. При цьому особливо важливо мати чітке уявлення про «свою» аудіторіінтервью Її узагальнений образ нерідко присутній у свідомості журналіста в інтерв'ю. Нарешті особливе питання представляє спеціалізація журналіста. Чи потрібна спеціалізація інтерв'юеру, вдосконалення знань в якійсь областінтервью ... На це питання немає однозначної відповіді. Одні журналісти кажуть, що «Не завжди. Іноді ми розмовляємо з людьми в кадрі не для отримання інф-ії, а для передачі настрою. Хто така людина на вулиці? Може бути, спортсмен, інженер, мер Венеціінтервью Це економіка чи політика? Як тут говорити про спеціалізацію - це журналістська робота. Але більшість жур-ів, опитаних з проблем інтерв'ю, висловилися за необхідність спеціалізації, з причин такого роду: вище протиставлялося інтерв'ю для отримання інф-ії і для передачі настрою (останнє теж можна віднести до отримання інф-ії, тільки про настрій), тому суть цього зауваження зводиться до того. Що журналіст може не мати спец. Знання, що необхідно в тій чи іншій сітуаціінтервью Такі випадки рідкісні, тому. Коли журналіста цікавить не спеціальність, а психологія співрозмовника, необхідно знання тих життєвих умов, які цю психологію створюють. Мені здається, що журналісту, в порівнянні з фахівцем, потрібні знання іншої якості, більш широкі, на підставі яких він би міг помітити зміни, поява нового, тенденцію розвитку відбуваються в даній області, розуміти психологію працюючих у ній людей, але в той же час, журналіста не повинні називати дилетантом. Тобто танцював галопом по європах.
Конкретна підготовка до інтерв'ю
Конкретна підготовка до інтерв'ю складається з таких моментів:
- Визначення мети інтерв'ю і характеру необхідних відомостей
- Вивчення предмета інтерв'ю і співрозмовника
- Попереднє обмірковування ходу бесіди, складання питань
- Домовленість про зустрічі, місце, час інтерв'ю
1. Інтерв'ю в жур-ці може використовуватися для отримання будь-яких відомостей - як фактичних, аж до довідкових, так і суб'єктивних фактів свідомості людини - думок. Всякого роду оцінок.
Вирішуючи питання про вибір методу, слід подумати про те, які відомості потрібні. Як їх можна здобути, чи є в даному випадку інтерв'ю найбільш швидким і, головне, надійним способом їх отримання. Шумилова стверджує (і я з нею згодна), що стадія визначення мети (в залежності від проблеми, теми, жанру і ряду інших характеристик) присутня завжди, але вона може приходити згорнуто, і тут від інтерв'юера потрібно ще більш гостра інтуїція, проникливість, щоб визначити, які дані йому потрібні, як побудувати бесіду, в якому напрямку керувати нею.
Вивчення предмета інтерв'ю і співрозмовника
Як вже говорилося, журналіст повинен бути людиною ерудованою, мати розвиненими інтелектуальними знаннями в тій області, в якій він спеціалізується, проте це не звільняє його від необхідності кожного разу вивчати той предмет, з приводу якого він збирається розмовляти. Чим більше журналіст буде знати про предмет інтерв'ю, тим більше він отримає в самому інтерв'ю, не тільки тому, що знання дозволять йому проникнути всередину проблеми, але й тому, що і сам він буде відчувати себе впевненіше і співрозмовник поставиться до нього з великою повагою і серйозністю. Журналіст повинен знати свій предмет, а не намагатися справити враження, що він знає.
Характер вивчення предмета при підготовці до інтерв'ю залежить, звичайно, від його цілей. Під час опитування жур-ів ставилося запитання, чи читають вони матеріали своїх колег, написані на ту ж тему або про ту саму людину, до проведення бесіди. Думки розділилися. Одні говорили, що це робити потрібно, щоб не витрачай часу на те, що вже відомо, і не ставити дурних питань. Так само необхідно читати матеріал про людину, майбутньому співрозмовника, оскільки це допомагає журналісту викликати інтерв'юйованого на розмову. Інші журналісти ставляться до читання інших матеріалів обережно, пояснюючи тим, що журналіст як актор перед виступом: прийшов подивитися виставу, в якій збирається грати, тому актор боїться, що подивившись чужу гру він мимоволі стане наслідувати чи виникне бажання перевершити суперника. У всякому разі негативно вплине на природність гри. Але на мій погляд, читати варто, тому що є ризик повторення питань, які стали банальними стосовно цієї теми, даного співрозмовника, трафаретного повторення бесіди і при цьому стоїть, переглядаючи матеріали, зберігати самостійність поглядів. Разом з вивченням теми і предмету розмови журналіст прагне з'ясувати все, що можливо, про майбутнє співрозмовника:
- Його погляди, позицію, займану ним з проблем бесіди
- Факти його біографії
- Його особисті якості. Звички, особливості характеру, які можуть вплинути на хід бесіди
Таким чином, журналісту важливо знати не тільки індивідуальну психологію майбутнього співрозмовника, але й психологію соціальну, психологію тієї групи, до якої він належить, тих цінностей, які нею розділяються, того типу поведінки, які нею приймаються за належне.
Попереднє обмірковування ходу бесіди, складання питань
Вже в ході вивчення матеріалу у журналіста складається план майбутньої розмови. Яким він буде - з заздалегідь сформульованими, чітко продуманими питаннями або тільки у вигляді схеми, начерку тих головних проблем, які можна вирішити, залежить, по-перше, від цілей інтерв'ю, від смаків та звичок самого журналіста. Іноді наявність суворого списку питань обов'язково. Наприклад, коли журналіст йде до офіційної особи розмовляти з якоїсь чітко визначеною програмою. Заздалегідь підготовлені питання потрібно мати і для розмови по телефону, а так само, якщо вона проходить в умовах обмеженого временінтервью. Таким чином, якщо журналіст не становить питань, він продумує хід бесіди, подумки вибудовує її план. У нього повинні бути заготовлені:
1. робоча гіпотеза, тобто уявлення про проблему, її розвитку, її місце в досліджуваному питанні, або, якщо мова йде про інтерв'ю-портреті, про головні риси героя і так далі. Робоча гіпотеза - це по суті обдумування конкретних цілей інтерв'ю на новому рівні, тобто конкретизувати мету, озброївшись ретельним вивченням предмет, майбутнього співрозмовника.
2. Драматургічний стрижень бесіди. Це той центральний елемент бесіди, який повинен об'єднати інтереси журналіста і інтерв'юйованого. Він дозволяє розговорити співрозмовника, змушує його висловитися серйозно, не стереотипно, захоплено. Часто таким стрижень виступає зіткнення ідей, момент діскуссіінтервью Який змушує співрозмовника заперечувати, доводити, розкриватися в суперечці.
Вибір місця і часу інтерв'ю
Готуючись до інтерв'ю, журналіст повинен подбати про те, щоб обстановка була психологічно сприятлива. Інтерв'юер повинен вибрати місце зустрічі обдумано, вирішити питання про присутність сторонніх. Місце зустрічі перш за все повинно бути зручно интервьюируемому. Якщо мова йде про тривалу бесіді, в якій журналіста буде цікавити головним чином особистість співрозмовника, добре домовитися про зустрічі у нього вдома. У звичній обстановці, як відомо, людина відчуває себе природніше.
Присутність же сторонніх неминуче впливає на результати бесіди, але воно не завжди шкідливо для журналістського інтерв'ю. Соромливого співрозмовника може заспокоювати присутність при розмові когось з близьких, так само присутність інших людей часом зупиняє від бажання похвалитися, збрехати.
Домовляючись про зустрічі, журналісту слід уточнити, яким часом має в своєму розпорядженні співрозмовник і залежно від цього планувати інтерв'ю.
Психологічна підготовка
Психологічна підготовка здійснюється як у загальній, так і в конкретній підготовці до інтерв'ю. Журналістська праця вимагає хорошої пам'яті, уваги. Спостережливості, уяви, вразливості, наполегливості, любознательностінтервью
У будь-якому інтерв'ю відбувається процес сприйняття і оцінки співрозмовниками один одного, він починається в момент першого контакту інтерв'юера і співрозмовника і діє протягом всієї бесіди. У цьому процесі є закономірності, знання яких дає можливість контролювати його, дві з яких - стереотипізація, узагальнення.
Так само при підготовці у журналіста починає складатися враження про людину, з яким він має розмовляти: про соц. групі, до якої він належить, про його характер, про можливе відношенні до бесіди. Проте все це не повинно заважати об'єктивності сприйняття журналіста. Будь-яка упередженість перешкоджає отриманню достовірних знань. Щоб упередженість і стереотип не заважали сприйняттю, журналіст повинен налаштовувати себе на те, що реальність може не бути схожим на виставу, що створилося в нього під час подготовкінтервью Кінцевий же результат інтерв'ю в значній мірі залежить від взаємин між учасниками бесіди. У зв'язку з цим вже в період підготовки інтерв'юер має обдумати, на скільки охоче беруть інтерв'ю, буде співпрацювати з ним. Так само журналісту необхідно прикинути, чи не буде в інтерв'ю питань або тим, які викличуть роздратування, збентеження інтерв'юйованого, а може бути якісь інші реакції, несприятливі для психологічної атмосфери бесіди. Без уміння психологічно налаштовуватись (а інтерв'ю відрізняється великим внутрішнім напруженням), мобілізуватися, не можна обійтися в мистецтві інтерв'ювання.
Питання в інтерв'ю
У журналістській діяльності питання є дуже важливим знаряддям одержання відомостей. Питання відразу втягує противника в дискусію, не дає можливості ухилитися від відповіді, змушує відповідати по суті. Вся мережа питань повинна загнати супротивника в кут, а заключне питання підводить підсумки обговорення, остаточно ставить крапки над i. Отже, деякі тонкощі в постановці питання:
- Прекрасне загальне знання предмета обговорення
- Формулювання питань так, щоб виключити можливість ухилення від відповіді
- Перше питання повинен відразу втягувати партнера в бесіду
- Передбачення можливих відповідей співрозмовника і постановка від них наступних питань
Таким чином, питання - форма руху думки, але не заміна її.
Головне значення питань - це реалізація цілей і завдань інтерв'ю. Тому питання можуть бути класифіковані по безлічі підстав, наприклад:
1. за формою питання
Відкриті та закриті
Відкрите питання називає для інтерв'юйованого тему або предмет, а далі він вільний структурувати відповідь на свій розсуд.
У закритому питанні можливі відповіді закладені в ньому самому, так що опитуваний повинен вибрати висловлювання, думку, яка найбільше відповідає його позіціінтервью. Закриті питання широко застосовуються в масовому опитуванні. У жур-ці вони застосовуються в тому випадку, якщо співрозмовник не може висловити свою думку в силу різних обставин: сором'язливість, страх здатися смішним, невміння висловити свою думку. Однак потрібно пам'ятати про небезпеку мимоволі нав'язати интервьюируемому відповідь.
Прямі та непрямі, особисті і безособові
У бесіді можуть виникати різного роду психологічні бар'єри: співрозмовник не може відповісти на питання тому, що соромиться, не вміє висловити те, що потрібно інтерв'юеру; тому, щоб послабити напругу, задають питання побічно. Але це доцільно лише у наступному випадку:
- Необхідно отримати відомості про поведінку, стосунки, несхвалюваних, непопулярних у даному середовищі. Заздалегідь можна припустити, що співрозмовник затрудняється висловити думки, які йдуть врозріз з моральними або етичними нормами, розділяються тими соц. групами, до яких він належить. Тоді потрібно будувати питання, щоб він звільнив інтерв'юйованого від категоричності висловлювання, дозволяючи в той же час одержувати інф-ію про його поглядах і думках.
Дуже істотний вибір особистої і безособової форми питання. Особиста форма питання виявляє індивідуальна думка, безособова форма дає відповідь не про власну точці зору, а про думки інших, виявляє не особистість співрозмовника, а його уявлення про те, що вимагає реальність.
2. по впливу на співрозмовника:
Навідні або підказують питання.
Слід дбати про те, щоб питання не містили підказки: які відомості хоче отримати жур-ст, а які для нього не бажані. В інтерв'ю, що публікуються у пресі, а особливо часто на радіо-та телебаченні, зустрічаються питання: «Вам відомо, що ... ..» Мало хто в таких випадках зважаться заперечувати журналісту, у якого всі вже розплановано і ясно. Більшість інтерв'юйованих в таких випадках поспішають висловити свою згоду. Іноді підказують питання навмисно використовують журналісти, особливо ті. Які заздалегідь все вирішили і не хочуть відмовлятися від сформованого уявлення.
3. по функції:
Основні, зондувальні, додаткові.
При підготовці до інтерв'ю журналіст повинен перш за все складати основні питання, які повинні принести найбільш важливі відомості. Однак у реальній ситуації основне питання може і не спрацювати. Люди часто уникають відповіді. У такому випадку за допомогою зондирующих питань і аналізу поведінки співрозмовника жур-ст зможе визначити причину незадовільного відповіді і ряд додаткових питань з тим, щоб отримати відомості. На які розрахований основне питання. Найчастіше зондувальні і додаткові питання не готуються заздалегідь, а виникають, коли не спрацьовує основне питання, а так само в тих випадках, коли виникає несподівано новий поворот теми або нова тема розмови.
Ось так само і контрольні питання можуть складатися заздалегідь, але і з'являтися спонтанно в хоже інтерв'ю. Їх мета - перевірити, чи має інтерв'юйований насправді тими знаннями, на які претендує, тими почуттями, про які розповідає, одним словом, перевірка інформації, що надходить на достовірність.
Одним зі складових успішного інтерв'ю є грамотна мова і стиль питань.
Перш за все питання повинен бути зрозумілий интервьюируемому і мати для нього таке ж значення, що і для журналіста. Наскільки можливо, необхідно враховувати рівень знань співрозмовника і намагатися побудувати питання таким чином, щоб поняття і терміни, що входять у питання, були йому знайомі. Потрібно бути готовим перефразувати незрозуміле питання, пояснити термін. Хороший журналіст знаходити з кожним співрозмовником спільну мову, але це зовсім не значить. Що він повинен оперувати тими ж розмовними виразами, професійними словами, що і співрозмовник. Наступна вимога до питання - він повинен містити в собі одну думку. В іншому випадку інтерв'юйований відповідає тільки на останню частину запитання або на ту, яку йому легше запам'ятати. Іноді журналіст змішує в одному питанні трохи, оскільки намагається підказати співрозмовнику хід роздумів, і тоді ця сукупність питань перетворюється на подсказ.
Складаючи питання, журналіст повинен звернути увагу на те, щоб вони сприймалися як доречні в межах обговорюваної теми і відповідали цілям інтерв'ю. Питання так само може бути і несподіваним для співрозмовника, і незвичайним за формою, важливо. щоб журналіст умів подати його так, щоб він не спричинив негативного ефекту.
При складанні питань необхідно враховувати такий важливий фактор, як обізнаність співрозмовника. Якщо він не може відповісти на запитання. То виникає у самого неприємне почуття, що він не впорався зі своїм завданням, не виправдовує очікувань журналіста, упускає себе в його очах. Беруть інтерв'ю, може замкнутися, заквапився із закінченням розмови.
Під початковою стадією інтерв'ю розуміється попередня домовленість по телефону, якщо вона має місце, перші хвилини безпосереднього контакту. Початкова стадія має велике значення для всієї бесіди, оскільки в ній закладаються основи подальших взаємовідносин всіх учасників. Керувати інтерв'ю на цій стадії значить створити у інтерв'юйованого таке уявлення про ситуацію інтерв'ю, яке допомагало б досягти плідної взаємодії. Для цього необхідно:
1. Створення образу інтерв'юера.
Перш за все співрозмовник сприймає зовнішній вигляд журналіста, його манеру триматися, говорити ... Перше враження носить орієнтовний хар-р і пов'язано зі здатністю людини прогнозувати події і готуватиметься до них. Інтерв'юер зобов'язаний і правильно прочитати співрозмовника і створити умови для того, щоб правильно, без спотворень бути прочитаним співрозмовником. А компоненти, з яких складається образ сприйманого людини, такі: поведінка, міміка, вигляд, вираз обличчя. Роль цих компонентів зростає, коли контакт учасників не короткий (прес-інтерв'ю), а бесіда тривала, заснована на особистих взаєминах учасників її.
Так само цікаво те, що не можна вирішити питання про одяг, зовнішній вигляд, манеру триматися інтерв'юера-журналіста, не вирішивши спочатку більш загального і принципового питання: чи повинен журналіст вести себе в ситуації інтерв'ю природно, тобто як йому властиво у звичній обстановці, або він повинен грати в залежності від того. Як уявляє собі хар-р співрозмовника, його ставлення до жур-ам, його позицію в майбутньому обсужденіінтервью На цей рахунок існують різні думки, ось одне з них:
- Ось ви бачите перед собою підфарбовану даму в брючному костюмі, - говорила одна жур-ка, - у вухах у мене великі серьгінтервью Коли я поїхала в колгосп писати про передову доярку, думаєте я їх зняла? Нічого пдобного, і штани з собою взяла, і сигарети. А якщо я в Арктиці не фарбую вії, то тільки тому, що погода не дозволяє.
З цього випливає, що є журналісти які в будь-якій ситуації залишаються самими собою. Але є й такі, які вважають, що репортер має бути актором. Таки чином, на питання про те. чи може бути журналіст лицедієм, слід відповісти може, але не в якому разі не повинен ... .. Хар-ри. Психічні властивості журналістів настільки різні - один може володіти більшою артистичність, здатністю перевтілення, це для нього і є природна поведінка, іншому воно не властиво. Кожен журналіст має право обирати ті прийоми. Які йому блізкінтервью Проте усвідомлення того, що зовнішні риси і манери інтерв'юера впливають на сприйняття співрозмовника, на що створюються в його уяві образ журналіста, необхідно інтерв'юеру незалежно від того, чи прихильник він природної поведінки або акторської.
Створення уявлення про цілі та завдання інтерв'ю
Людини, до якого прийшов кореспондент насамперед цікавить мета і причина бесіди, по якій в якості інтерв'юйованого обраний саме він. Завдання журналіста - визначити їх таким чином, щоб не спотворюючи дійсність, розташувати його на користь інтерв'ю, викликати бажання співпрацювати з інтерв'юером. Для цього він повинен уявити собі мотиви, за якими людина погоджується брати участь у бесіді, цілі, до яких він прагне. Вони можуть бути різні, причому їх може бути одночасно декілька. Іноді це бажання викликати певні дії: виправити, змінити, когось покарати. Так само таким мотивом може виступати бажання популярностінтервью Сильним мотивом, що спонукає людину взяти участь у розмові, є потреба в спілкуванні: людині потрібно висловитися, і інтерв'ю надає йому таку можливість і уважного співрозмовника в особі журналіста. Так само можуть вступати в інтерв'ю і під впливом прийнятих норм: правил ввічливості, гостинності, поваги до чужої праці. У залежності від того, як журналіст на підставі попередньої підготовки, власного досвіду і спостережень при безпосередньому контакті визначить мотиви, керівні співрозмовником, він повинен будувати вступну частину і перші питання бесіди, висуваючи то один, то інший аргументи, з тим, щоб посилити одні мотиви і послабити інші.
Іноді. Щоб домогтися згоди на інтерв'ю, репортери вдаються до авторитету свого видання як оф.органа і підкреслювати, що діє не як приватна особа. Неприпустимим є такий прийом, коли журналіст, домагаючись згоди на інтерв'ю, принижує образ журналіста в очах співрозмовника, викликає жалість до себе. Цей прийом поганий тим, що така бесіда не може бути ні довірчою. Ні відвертою, ні глибоким. Образ журналіста, створений у інтерв'юйованого, і спонукальний мотівдля вступу в бесіду працюють проти встановлення атмосфери взаємної поваги і повноцінної співпраці. У тому випадку, коли журналіст - людина, яка знає і мислячий, саме спілкування з ним несе співрозмовнику нову інф-ію і тому може служити спонукальним мотивом для розмови. У цілому самим спонукальним мотивом для співрозмовника є серйозність намірів журналіста. «Покажіть, що ви ставите серйозне завдання і ви обов'язково захопить цим інтерв'юйованого». (С) Х. Шервуд
Створення уявлення про роль інтерв'юйованого
Далеко не кожен співрозмовник має досвід інтерв'юйованого, але навіть якщо йому необхідно знати, у чому будуть полягати його обов'язки на цей раз. Журналіст повинен відразу пояснити опонентові, що буде потрібно від нього в цій ролі: дати уявлення про тривалість інтерв'ю, про необхідного ступеня компетентності в питаннях, які мають бути обговорені і так далі. Перші питання інтерв'ю несуть важливу навантаження. Відносини ще тільки встановлюються, інтерв'юйований ще не увійшов у роль, він сповнений занепокоєння, що вона (бесіда) виявиться йому не під силу або змусить його втратити час дарма. Питання повинні бути такими, щоб він міг відповісти на них без праці, відчути, що може успішно впоратися із завданням.
Висновок інтерв'ю
Інтерв'ю підходить до кінця. Цей момент психологічно цікавий тим, що інтерв'юйований розслабляється, напруга спадає, він відчуває себе вільніше. У цей час він може пригадати щось важливе, зронити якісь цікаві зауваження, доповнити свою розповідь. Журналіст повинен бути уважним до заключних словами, не пропустити того значного, що може в них міститися.
Прощаючись, журналіст повинен не тільки звести наклеп на всяк випадок можливість повторної бесіди, але й дати зрозуміти, що зустріч була цікавою, плідної, що беруть інтерв'ю, добре впорався зі своїм завданням, оскільки людина витратив час. Зусилля, і він повинен відчувати, що зробив це не дарма. Крім того, таким чином журналіст закладає основу подальших зустрічей з цією людиною для самого себе і своїх колег.
Список використовуваної літератури:
1. Ангуло С.Л. "Методика проведення інтерв'ю", М - 2000
2. Боровських І.В., Степанов В.Л. "Інтерв'ю - основа журналістики", М - 1997
3. Демешкін В.К. Стопорів В.П. "Журналістика", Наука 1996.
4. "Як брати інтерв'ю?" - Пітер Прес, 1998р.
5. Методологічні укзанія з журналістики, під редакцією проффесора Юшкевича С.К. - 1999р, Новосибірськ.
Домовляючись про зустрічі, журналісту слід уточнити, яким часом має в своєму розпорядженні співрозмовник і залежно від цього планувати інтерв'ю.
Психологічна підготовка
Психологічна підготовка здійснюється як у загальній, так і в конкретній підготовці до інтерв'ю. Журналістська праця вимагає хорошої пам'яті, уваги. Спостережливості, уяви, вразливості, наполегливості, любознательностінтервью
У будь-якому інтерв'ю відбувається процес сприйняття і оцінки співрозмовниками один одного, він починається в момент першого контакту інтерв'юера і співрозмовника і діє протягом всієї бесіди. У цьому процесі є закономірності, знання яких дає можливість контролювати його, дві з яких - стереотипізація, узагальнення.
Так само при підготовці у журналіста починає складатися враження про людину, з яким він має розмовляти: про соц. групі, до якої він належить, про його характер, про можливе відношенні до бесіди. Проте все це не повинно заважати об'єктивності сприйняття журналіста. Будь-яка упередженість перешкоджає отриманню достовірних знань. Щоб упередженість і стереотип не заважали сприйняттю, журналіст повинен налаштовувати себе на те, що реальність може не бути схожим на виставу, що створилося в нього під час подготовкінтервью Кінцевий же результат інтерв'ю в значній мірі залежить від взаємин між учасниками бесіди. У зв'язку з цим вже в період підготовки інтерв'юер має обдумати, на скільки охоче беруть інтерв'ю, буде співпрацювати з ним. Так само журналісту необхідно прикинути, чи не буде в інтерв'ю питань або тим, які викличуть роздратування, збентеження інтерв'юйованого, а може бути якісь інші реакції, несприятливі для психологічної атмосфери бесіди. Без уміння психологічно налаштовуватись (а інтерв'ю відрізняється великим внутрішнім напруженням), мобілізуватися, не можна обійтися в мистецтві інтерв'ювання.
Питання в інтерв'ю
У журналістській діяльності питання є дуже важливим знаряддям одержання відомостей. Питання відразу втягує противника в дискусію, не дає можливості ухилитися від відповіді, змушує відповідати по суті. Вся мережа питань повинна загнати супротивника в кут, а заключне питання підводить підсумки обговорення, остаточно ставить крапки над i. Отже, деякі тонкощі в постановці питання:
- Прекрасне загальне знання предмета обговорення
- Формулювання питань так, щоб виключити можливість ухилення від відповіді
- Перше питання повинен відразу втягувати партнера в бесіду
- Передбачення можливих відповідей співрозмовника і постановка від них наступних питань
Таким чином, питання - форма руху думки, але не заміна її.
Головне значення питань - це реалізація цілей і завдань інтерв'ю. Тому питання можуть бути класифіковані по безлічі підстав, наприклад:
1. за формою питання
Відкриті та закриті
Відкрите питання називає для інтерв'юйованого тему або предмет, а далі він вільний структурувати відповідь на свій розсуд.
У закритому питанні можливі відповіді закладені в ньому самому, так що опитуваний повинен вибрати висловлювання, думку, яка найбільше відповідає його позіціінтервью. Закриті питання широко застосовуються в масовому опитуванні. У жур-ці вони застосовуються в тому випадку, якщо співрозмовник не може висловити свою думку в силу різних обставин: сором'язливість, страх здатися смішним, невміння висловити свою думку. Однак потрібно пам'ятати про небезпеку мимоволі нав'язати интервьюируемому відповідь.
Прямі та непрямі, особисті і безособові
У бесіді можуть виникати різного роду психологічні бар'єри: співрозмовник не може відповісти на питання тому, що соромиться, не вміє висловити те, що потрібно інтерв'юеру; тому, щоб послабити напругу, задають питання побічно. Але це доцільно лише у наступному випадку:
- Необхідно отримати відомості про поведінку, стосунки, несхвалюваних, непопулярних у даному середовищі. Заздалегідь можна припустити, що співрозмовник затрудняється висловити думки, які йдуть врозріз з моральними або етичними нормами, розділяються тими соц. групами, до яких він належить. Тоді потрібно будувати питання, щоб він звільнив інтерв'юйованого від категоричності висловлювання, дозволяючи в той же час одержувати інф-ію про його поглядах і думках.
Дуже істотний вибір особистої і безособової форми питання. Особиста форма питання виявляє індивідуальна думка, безособова форма дає відповідь не про власну точці зору, а про думки інших, виявляє не особистість співрозмовника, а його уявлення про те, що вимагає реальність.
2. по впливу на співрозмовника:
Навідні або підказують питання.
Слід дбати про те, щоб питання не містили підказки: які відомості хоче отримати жур-ст, а які для нього не бажані. В інтерв'ю, що публікуються у пресі, а особливо часто на радіо-та телебаченні, зустрічаються питання: «Вам відомо, що ... ..» Мало хто в таких випадках зважаться заперечувати журналісту, у якого всі вже розплановано і ясно. Більшість інтерв'юйованих в таких випадках поспішають висловити свою згоду. Іноді підказують питання навмисно використовують журналісти, особливо ті. Які заздалегідь все вирішили і не хочуть відмовлятися від сформованого уявлення.
3. по функції:
Основні, зондувальні, додаткові.
При підготовці до інтерв'ю журналіст повинен перш за все складати основні питання, які повинні принести найбільш важливі відомості. Однак у реальній ситуації основне питання може і не спрацювати. Люди часто уникають відповіді. У такому випадку за допомогою зондирующих питань і аналізу поведінки співрозмовника жур-ст зможе визначити причину незадовільного відповіді і ряд додаткових питань з тим, щоб отримати відомості. На які розрахований основне питання. Найчастіше зондувальні і додаткові питання не готуються заздалегідь, а виникають, коли не спрацьовує основне питання, а так само в тих випадках, коли виникає несподівано новий поворот теми або нова тема розмови.
Ось так само і контрольні питання можуть складатися заздалегідь, але і з'являтися спонтанно в хоже інтерв'ю. Їх мета - перевірити, чи має інтерв'юйований насправді тими знаннями, на які претендує, тими почуттями, про які розповідає, одним словом, перевірка інформації, що надходить на достовірність.
Одним зі складових успішного інтерв'ю є грамотна мова і стиль питань.
Перш за все питання повинен бути зрозумілий интервьюируемому і мати для нього таке ж значення, що і для журналіста. Наскільки можливо, необхідно враховувати рівень знань співрозмовника і намагатися побудувати питання таким чином, щоб поняття і терміни, що входять у питання, були йому знайомі. Потрібно бути готовим перефразувати незрозуміле питання, пояснити термін. Хороший журналіст знаходити з кожним співрозмовником спільну мову, але це зовсім не значить. Що він повинен оперувати тими ж розмовними виразами, професійними словами, що і співрозмовник. Наступна вимога до питання - він повинен містити в собі одну думку. В іншому випадку інтерв'юйований відповідає тільки на останню частину запитання або на ту, яку йому легше запам'ятати. Іноді журналіст змішує в одному питанні трохи, оскільки намагається підказати співрозмовнику хід роздумів, і тоді ця сукупність питань перетворюється на подсказ.
Складаючи питання, журналіст повинен звернути увагу на те, щоб вони сприймалися як доречні в межах обговорюваної теми і відповідали цілям інтерв'ю. Питання так само може бути і несподіваним для співрозмовника, і незвичайним за формою, важливо. щоб журналіст умів подати його так, щоб він не спричинив негативного ефекту.
При складанні питань необхідно враховувати такий важливий фактор, як обізнаність співрозмовника. Якщо він не може відповісти на запитання. То виникає у самого неприємне почуття, що він не впорався зі своїм завданням, не виправдовує очікувань журналіста, упускає себе в його очах. Беруть інтерв'ю, може замкнутися, заквапився із закінченням розмови.
Проведення інтерв'ю
Початкова стадія інтерв'юПід початковою стадією інтерв'ю розуміється попередня домовленість по телефону, якщо вона має місце, перші хвилини безпосереднього контакту. Початкова стадія має велике значення для всієї бесіди, оскільки в ній закладаються основи подальших взаємовідносин всіх учасників. Керувати інтерв'ю на цій стадії значить створити у інтерв'юйованого таке уявлення про ситуацію інтерв'ю, яке допомагало б досягти плідної взаємодії. Для цього необхідно:
1. Створення образу інтерв'юера.
Перш за все співрозмовник сприймає зовнішній вигляд журналіста, його манеру триматися, говорити ... Перше враження носить орієнтовний хар-р і пов'язано зі здатністю людини прогнозувати події і готуватиметься до них. Інтерв'юер зобов'язаний і правильно прочитати співрозмовника і створити умови для того, щоб правильно, без спотворень бути прочитаним співрозмовником. А компоненти, з яких складається образ сприйманого людини, такі: поведінка, міміка, вигляд, вираз обличчя. Роль цих компонентів зростає, коли контакт учасників не короткий (прес-інтерв'ю), а бесіда тривала, заснована на особистих взаєминах учасників її.
Так само цікаво те, що не можна вирішити питання про одяг, зовнішній вигляд, манеру триматися інтерв'юера-журналіста, не вирішивши спочатку більш загального і принципового питання: чи повинен журналіст вести себе в ситуації інтерв'ю природно, тобто як йому властиво у звичній обстановці, або він повинен грати в залежності від того. Як уявляє собі хар-р співрозмовника, його ставлення до жур-ам, його позицію в майбутньому обсужденіінтервью На цей рахунок існують різні думки, ось одне з них:
- Ось ви бачите перед собою підфарбовану даму в брючному костюмі, - говорила одна жур-ка, - у вухах у мене великі серьгінтервью Коли я поїхала в колгосп писати про передову доярку, думаєте я їх зняла? Нічого пдобного, і штани з собою взяла, і сигарети. А якщо я в Арктиці не фарбую вії, то тільки тому, що погода не дозволяє.
З цього випливає, що є журналісти які в будь-якій ситуації залишаються самими собою. Але є й такі, які вважають, що репортер має бути актором. Таки чином, на питання про те. чи може бути журналіст лицедієм, слід відповісти може, але не в якому разі не повинен ... .. Хар-ри. Психічні властивості журналістів настільки різні - один може володіти більшою артистичність, здатністю перевтілення, це для нього і є природна поведінка, іншому воно не властиво. Кожен журналіст має право обирати ті прийоми. Які йому блізкінтервью Проте усвідомлення того, що зовнішні риси і манери інтерв'юера впливають на сприйняття співрозмовника, на що створюються в його уяві образ журналіста, необхідно інтерв'юеру незалежно від того, чи прихильник він природної поведінки або акторської.
Створення уявлення про цілі та завдання інтерв'ю
Людини, до якого прийшов кореспондент насамперед цікавить мета і причина бесіди, по якій в якості інтерв'юйованого обраний саме він. Завдання журналіста - визначити їх таким чином, щоб не спотворюючи дійсність, розташувати його на користь інтерв'ю, викликати бажання співпрацювати з інтерв'юером. Для цього він повинен уявити собі мотиви, за якими людина погоджується брати участь у бесіді, цілі, до яких він прагне. Вони можуть бути різні, причому їх може бути одночасно декілька. Іноді це бажання викликати певні дії: виправити, змінити, когось покарати. Так само таким мотивом може виступати бажання популярностінтервью Сильним мотивом, що спонукає людину взяти участь у розмові, є потреба в спілкуванні: людині потрібно висловитися, і інтерв'ю надає йому таку можливість і уважного співрозмовника в особі журналіста. Так само можуть вступати в інтерв'ю і під впливом прийнятих норм: правил ввічливості, гостинності, поваги до чужої праці. У залежності від того, як журналіст на підставі попередньої підготовки, власного досвіду і спостережень при безпосередньому контакті визначить мотиви, керівні співрозмовником, він повинен будувати вступну частину і перші питання бесіди, висуваючи то один, то інший аргументи, з тим, щоб посилити одні мотиви і послабити інші.
Іноді. Щоб домогтися згоди на інтерв'ю, репортери вдаються до авторитету свого видання як оф.органа і підкреслювати, що діє не як приватна особа. Неприпустимим є такий прийом, коли журналіст, домагаючись згоди на інтерв'ю, принижує образ журналіста в очах співрозмовника, викликає жалість до себе. Цей прийом поганий тим, що така бесіда не може бути ні довірчою. Ні відвертою, ні глибоким. Образ журналіста, створений у інтерв'юйованого, і спонукальний мотівдля вступу в бесіду працюють проти встановлення атмосфери взаємної поваги і повноцінної співпраці. У тому випадку, коли журналіст - людина, яка знає і мислячий, саме спілкування з ним несе співрозмовнику нову інф-ію і тому може служити спонукальним мотивом для розмови. У цілому самим спонукальним мотивом для співрозмовника є серйозність намірів журналіста. «Покажіть, що ви ставите серйозне завдання і ви обов'язково захопить цим інтерв'юйованого». (С) Х. Шервуд
Створення уявлення про роль інтерв'юйованого
Далеко не кожен співрозмовник має досвід інтерв'юйованого, але навіть якщо йому необхідно знати, у чому будуть полягати його обов'язки на цей раз. Журналіст повинен відразу пояснити опонентові, що буде потрібно від нього в цій ролі: дати уявлення про тривалість інтерв'ю, про необхідного ступеня компетентності в питаннях, які мають бути обговорені і так далі. Перші питання інтерв'ю несуть важливу навантаження. Відносини ще тільки встановлюються, інтерв'юйований ще не увійшов у роль, він сповнений занепокоєння, що вона (бесіда) виявиться йому не під силу або змусить його втратити час дарма. Питання повинні бути такими, щоб він міг відповісти на них без праці, відчути, що може успішно впоратися із завданням.
Розгортання бесіди
Відносини, що склалися на початку бесіди, в ході її розвиваються, змінюються і багато в чому залежать від уміння інтерв'юера направити розмову. Для успішного проведення її журналісту дуже важливо навчитися слухати свого співрозмовника. Вміти слухати - це не означає приймати все, що розповідають, не перебиваючи і не задаючи питань. Часом треба і направити розмову - журналісту не байдуже який він отримає матеріал, а час, як правило, обмежено. Управління ходом бесіди - складна справа, що вимагає великого досвіду, знань, такту. Керувати бесідою потрібно обережно, направляючи її в потрібну сторону. Якщо співрозмовник відповідає не в тому плані, як хотілося б журналісту, можна перефразувати основне питання і тим самим налагодити фокус відповідей. Коли співрозмовник відповідає загальними словами, не наводячи конкретних фактів, прикладів, не висловлює особистої точки зору, журналіст так само повинен втрутитися, оскільки такі висловлювання не несуть в собі інформаціінтервью. Тому найголовніше - питання повинні бути побудовані таким чином, щоб не викликати банальних відповідей. А щоб уникнути цього потрібно те саме знання предмета і загальна підготовка, про яку говорилося вище, але крім того знімання до співрозмовника, інтерес до нього, його міркувань, його емоціям, відкриттів, які незаплановано проявляються в інтерв'ю.Висновок інтерв'ю
Інтерв'ю підходить до кінця. Цей момент психологічно цікавий тим, що інтерв'юйований розслабляється, напруга спадає, він відчуває себе вільніше. У цей час він може пригадати щось важливе, зронити якісь цікаві зауваження, доповнити свою розповідь. Журналіст повинен бути уважним до заключних словами, не пропустити того значного, що може в них міститися.
Прощаючись, журналіст повинен не тільки звести наклеп на всяк випадок можливість повторної бесіди, але й дати зрозуміти, що зустріч була цікавою, плідної, що беруть інтерв'ю, добре впорався зі своїм завданням, оскільки людина витратив час. Зусилля, і він повинен відчувати, що зробив це не дарма. Крім того, таким чином журналіст закладає основу подальших зустрічей з цією людиною для самого себе і своїх колег.
Список використовуваної літератури:
1. Ангуло С.Л. "Методика проведення інтерв'ю", М - 2000
2. Боровських І.В., Степанов В.Л. "Інтерв'ю - основа журналістики", М - 1997
3. Демешкін В.К. Стопорів В.П. "Журналістика", Наука 1996.
4. "Як брати інтерв'ю?" - Пітер Прес, 1998р.
5. Методологічні укзанія з журналістики, під редакцією проффесора Юшкевича С.К. - 1999р, Новосибірськ.